Що відбувається після смерті?

Вчення про те, що відбувається з душею людини після його смерті, є в кожній релігії. На жаль, все це - не більше, ніж теорії, так як наука поки не змогла довести або спростувати хоча б одне з релігійних переконань.

Смерть в християнстві

Загибель людини в християнстві тісно пов`язана з темою Страшного Суду. На думку християнських священнослужителів, смерть - це велике таїнство, «переродження» людини в новому світі. Життя, в свою чергу - підготовчий етап до переходу душі на новий рівень. Ці ідеї поділяють всі церкви світу - і східного, і західного обрядів, і протестантські, і нетрадиційні.

Як вважають християни, після смерті ангели відносять душі праведників в «переддень» раю, а душі грішників потрапляють до демонів в пекло. У раю і пекла померлі перебувають в очікуванні Страшного Суду: тоді, за рішенням бога, що врятувалися зможуть увійти в райський сад, а засуджені будуть засуджені до вічних муках.

Те, що відбувається після смерті, можна спостерігати при тимчасових зупинках серця і припинення діяльності організму. Клінічна смерть триває від 3 до 6 хвилин, і, як вважають багато християн, в цей момент душа виходить з тіла. За свідченнями, можна поглянути і на власне тіло з боку, і на чорний тунель, і на райські луки. Все бачення строго індивідуальні: деякі думають, що зустрічалися з померлими родичами, інші кажуть, що їх відвідували ангели. Церква до подібних свідченнями відноситься неоднозначно. Одні з священнослужителів, в основному, протестантських і католицьких, вважають, що це - пряме підтвердження існування раю і пекла. Інші, серед яких - православні, відносяться до цих повідомлень зі скептицизмом, і називають їх або грою уяви, або обманом диявола.

Як вважають християни, відразу після смерті душа, вийшовши з тіла, на два дні стає вільною. В цей час вона має право відвідувати будь-які дорогі їй місця і навіть бути присутнім на молитві, яку здійснюють за її упокій, в храмі. Душу супроводжують ангели або демони - в залежності від того, наскільки вона чиста. Як стверджують життєписи святих, багато ще за кілька годин до настання своєї смерті могли споглядати, як до їхнього тіла наближаються невидимі нам сутності.

На третій день починаються небесні «митарства» - від слова «мито», тобто, оброк. Говорячи простіше, душа по шляху в рай проходить ряд своєрідних митниць, на кожній з яких - демони. Вони відчувають померлого різними способами, а, як відкупу від них, виступають добрі справи, скоєні на Землі. Якщо добрих вчинків виявиться занадто мало, або одне з випробувань буде провалено, душа негайно потрапляє в пекло. Вирок, де померлий буде перебувати до Страшного Суду, неокончателен - допустимо, що його на Суді пробачать, і він з пекла потрапить в рай, але, можливо, все відбудеться навпаки.

Смерть в ісламі і іудаїзмі

Мусульманами та іудеями смерть сприймається так само, як і християнами, незважаючи на деякі відмінності. По крайней мере, основні поняття і етапи існують і тут: вихід душі з тіла, її шлях в рай чи пекло, очікування дня Воскресіння і день Воскресіння - Страшний Суд. Багато релігієзнавці пояснюють це тим, що християнство та іслам сформувалися на кілька століть пізніше іудаїзму, і останній надав на них значний вплив. У іудеїв, проте, ні про рай, ні про пекло нічого не сказано.

Все те, що відбувається після смерті людини, на думку мусульман, тісно пов`язане з його діяльністю. Загробне життя в ісламі називається ахіретом, невіра в неї - відступництво від снів ісламу. Година смерті визначається Аллахом, а душі померлих зобов`язаний забирати Азраил - Ангел Смерті. Те, як помре людина, залежить від способу життя, якого він дотримувався. Праведники вмирають швидко і легко, а грішники - в муках. Перед смертю рекомендується читати особливі молитви, що забезпечують безболісний перехід на той світ.

Над душею відразу після її відділення від тіла вершиться малий суд. Якщо людина - праведник, то могила для нього стане передоднем раю, якщо грішник, то - передоднем пекла. Можливо, що за життя людина жила за заповітами Корану, але не спокутував частину своїх гріхів, тому два ангела - Накир і Мункар - допитують його, а потім допускають в рай. Померлі після смерті відправляються в Барзах - місце очікування Дня воскресіння. Невірні, що не прийняли ісламу, потрапляють в глибокий колодязь Барахут, що в провінції Хадрамаут в Ємені. Тіла в могилах гинуть і все ще можуть відчувати, що відбувається поруч з ними.

Нарешті, як і в християнстві, в день загибелі світу всі люди постають перед справедливим вищим судом Аллаха. Цей момент прийнято називати днем Воскресіння. Цікаво, що мусульманські богослови не одностайні щодо того, скільки душа перебуває в пеклі: на думку деяких з них, отримавши по заслугах, померлий мусульманин відправиться в рай, що не стосується невірних.

Цікаво, що в іудаїзмі, від якого відбулися християнство та іслам, про життя після смерті дуже мало сказано. У П`ятикнижжі немає згадок про потойбічний світ, але є уявлення про майбутній суд, під час якого праведники і грішники знайдуть те, що заслужили.

Смерть в східних релігіях і навчаннях

В буддизмі тіло прийнято сприймати як якусь фізичну оболонку. Воно - не частина людини. На думку буддистських філософів, душі теж немає, а «Я» - поняття уявне, тому про збереження особистості та індивідуальності після смерті не може бути й мови. Смерть - це зникнення всього: тіла, життєвих позивів, свідомості, способу, почуттів та ін.

За словами Будди, від людини нічого не залишається, крім свідомості.

Залежно від того, як жив чоловік, після загибелі можливі три варіанти розвитку подій: свідомість перероджується в новому тілі, потрапляє в пекло до переродження в новому тілі або вислизає в нірвану. Свідомість переселяється нескінченну кількість разів, втілюючись не тільки в простолюдинах, але і в тварин, рослинах, правителях і навіть богів. Завдання людини - перервати ці переродження і злитися з творцем - піти в нірвану.

Конфуціанство мало приділяє уваги долю померлого. Так, за уявленнями давніх китайців, у людини є дві душі - матеріальна і духовна. Духовна відправляється на небо, а то, що відбувається з тілом після смерті, дуже просто - воно гине і йде в пекло.

У синтоизме переважає культ предків. На думку японців, немає ні раю, ні пекла, а душі померлих відправляються в потойбічний світ, де мешкають нарівні з різними духами. Після смерті люди періодично повертаються, щоб допомагати живим. Для даосів смерть - перехід енергії з одного стану в інший. Людина безсмертна, а його свідомість після загибелі тіла блукає в глибинах світобудови. В цілому, є й інші вчення, починаючи від примітивних вірувань племен з джунглів Африки, Індонезії та Південної Америки, і закінчуючи ідеями «нью-ейдж».